Офіційна група Куровичі

  • Подписчики: 488 подписчиков
  • ID: 11822176
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club11822176

Описание

ВСІ МИ ЗНАЄМО КУРОВИЧІ Тип: Клуб Категорiя: Рiзне - Дискусiйнi клуби Опис: Ця група для тих, хто народився, виростав, навчався, відвідував рідних чи друзів в Куровичах, або просто проїзджав по трасі Львів-Тернопіль через наше село СЕЛО КУРОВИЧІ Село Куровичі знаходиться на заході Золочівського району, у 30-ти км. на схід від Львова. Воно розташоване вздовж шосе Львів-Тернопіль. Через село протікає річка – Тимковецький потік (притока річки Полтви), який є водним сполученням з Балтійським морем. Територія села відноситься до Гологори-Кременецького низько-гірного краю. На території Курович окремі горби доходять до 250-260 м. висоти над рівнем моря. Площа села Куровичі становить 645 га. Станом на 01.01.2010 року в селі проживає 1262 жителя.. Географічні назви (Вістрів, Завалля, Заколоддя, Зарівля) свідчать, про те, що місцевість була заселена східними слов'янами ще в далеку давнину. Із слів старожилів відомо, що село Куровичі 350-400 років тому називалося “Коровичі”. Ця назва виникла від перших поселенців пастухів, які, в багатій на випас худоби долині, збудували собі тваринницькі приміщення, так звані “коров'ярні”. При зростанні населення і утворенні населеного пункту село стало називатися “Коровичі”, а з середини ХІХ ст. воно вже стало називатися “Куровичі”. Можливо село виникло як поселення роду якогось Куровця чи Курослава. Інша легенда розповідає про те, що назва села виникла в часи визвольної війни українського народу з польською шляхтою під керівництвом Богдана Хмельницького. В маєтку графа Потоцького зібралися пани на віче. В цей час почали лити сильні дощі, розлилася річка і шляхта не мала можливості роз'їхатися. За цей час шляхта поїла всіх курей у маєтку графа Потоцького, через що це віче дістало назву “Куряче віче”. Від чого і пішла назва села Куровичі. Перші документальні згадки про село датуються 1443 роком і воно входило до складу Речі Посполитої. Власником села був якийсь пан К.Кльос. З 1772 року Куровичі опинилися в складі Австрії. Володіли селом почергово князі Чарторийські, Любомирські, а з 1820 року – графи Потоцькі. Важким було життя сільських трудівників в роки панування польського панства. Кращі землі належали графу Потоцькому, церкві, сільським багатіям, деяка частина належала сільській громаді і тільки незначна кількість найгірших земель належала селянам. Важке життя селян змушувало їх покидати рідні домівки і їхати на заробітки в інші країни. В ці часи багато жителів село поїхало в Канаду, США, Аргентину. Під час європейської революції 1848 року, яку назвали “весною народів”, кілька десятків жителів села поставили свої підписи про поділ Галичини на польську і українську, що свідчило про зростання національної свідомості селян-українців. На пам'ять про скасування панщини в селі був встановлений хрест Свободи, який зберігся до наших днів. В 1860-х роках у селі Куровичі громадою було збудовано церкву св.Миколая, яка стоїть в центрі села і по сьогоднішній день. На місці старої церкви було поставлено камінний хрест. Зараз цього хреста немає. А на місці старої церкви і цвинтаря за кошти громадськості села збудовано пам’ятник Великому Кобзареві України Тарасу Григоровичу Шевченку. Ще перед Першою світовою війною місцеві поляки збирали кошти на спорудження костьолу та польської школи. У серпні 1939 року відбулося посвячення костьолу св.Антонія, збудованого переважно коштами Альфреда Потоцького. На його відкритті було кілька тисяч осіб. З прадавніх часів церква в селі була консолідуючим і стабілізуючим фактором духовного життя села. В умовах бездержавного існування української нації протягом багатьох століть вона згуртовувала людей до громадського і політичного життя. Одночасно вона була важливим контрольним та виховним фактором в житті села. На сьогоднішній день в селі Куровичі є зареєстровані три релігійні громади. Це громада УАПЦ, римо-католицька громада та греко-католицька громада. Роль освіти в житті селян важко переоцінити.