Описание
Qarpa:
Ірена КАРПА – вокал
Олег АРТИМ – електро гітара, програмування
Артур ДАНІЄЛЯН – бас гітара, програмування
Євгенія СМОЛЯНИНОВА – віолончель
Андрій КОГУТ – барабани
1992 рік – в Івано-Франківську на Західній Україні дико борзий і не менш креативний юний морячок Олег Артим заснував гурт із мало цензурною назвою „Fuck Submarine!” - доволі провокативну культурну одиницю для цього історичного періоду, коли екс-Радянська країна тільки підіймалася на незалежні свої ноги.
Від самого початку гурт заявив про щось велике і важливе, що однозначно залишить слід на хронологічній шкалі української рок-музики. Починали з кондового панку і продовжили з психоделічним індастріалом. До 1995 року гурт проходив етап творчого формування. Аби хоч трохи «налізати на голову» укладачам списків до участі в фестивалях, назву довелося змінити на більш пристойну, а проте фонетично споріднену – Фактично Самі.
Почався новий період. ФС змінили звучання, додавши більше електроніки і подавшись у бік ще радикальніших музичних експериментів. Першим результатом була перемога на фестивалі „Альтернатива” у Львові. Гурт багато працював, концертував, знайомився з публікою, але мало де видавався. У 1997 році ФС стали лауреатами всеукраїнського фестивалю „Червона рута”, а рік по тому переможцями всеукраїнського фестивалю „Майбутнє України”.
Відтак почалися певні географічні перетрубації. Бирчик, Ніна і Віта – «рутівський» склад ФС - залишилися в Івано-Франківську, займаючись хто психіатрією, хто радіо-ді-джейством, хто створенням сімей. І тільки Артиму з його вічним перфекціонізмом і пошуком нового і свіжого не сиділося на місці - на початку 1999 року він переїздить до Києва. Там Олег розпочав свою кар’єру звукорежисерера в одній із київських студій. Там же він продовжує тихе (і не зовсім тихе, якщо вірити в те, що грався стиль «нойз»- шум) існування ФС, скооперувавшись із басистом Сергієм Хариновичем, екс-учасником ІОА-4. На одному з клубних концертів Вова Остоушко, тепершіній гітарист ЩАСТЯ, знайомить його з малою й страшенно амбітною Іреною Карпою, на той момент студенткою ін-язу і маловідомою поп-співачкою в минулому. Вона пропонує зробити разом всього лише один експериментальний електронний трек «Повітря», і це виявляється чимось геть новим для Олега Артима. На одному з концертів у м. Тернопіль ФАКТИЧНО САМИХ з їх не надто лагідними як для сс-українця (середньостатистичного себто), так і для рокера-коматозника експериментами ледь не закидують пляшками. Бачачи повне флегматичне незважання на оточуючий світ інтроверта-Артима і серйозно переживаючи за його і Сірика безпеку на сцені, Карпа зненацька вилізає до них на сцену й, видерши мікрофон з-перед Артима, починає співати сама. Стільки, скільки встигла вивчити на репетиціях ФС, де повсякчас, до речі, засинала. І – о диво! – натовп настільки не сподівався якоїсь дикої дівчинки у сповзлих до колін широких штанях, що скакала, як «але мала накурилася – капєц!», що увага до кінця виступу була стовідсотковою і культурний шок подіяв на «любителів музики» так, що пляшки знайшли собі чемний прихисток у сміттєбаках.
Незабаром після цього гурт покидає Сірик і Карпа стає вокалісткою і басисткою гурту. Завдяки її харизмі та специфічним текстам ФС вистрілює з новою силою, додаючи більше електроніки, експериментального звуку та ліричної різноманітності. Підпільно записується перший альбом „Дідькова гра” всього за три ночі на студії, де працював Олег.
Карпі було важкувато співати, грати на басу, що вдвічі більший за неї, і робити шоу водночас. Тому одного дня вона приводить до Артима свого колегу з університету, студента факультету перекладачів, юного і відкритого до експериментів україномовного вірменина Артура Данієляна. Пройшовши мінімальний тест на психологічну сумісність, він стає басистом ФАКТИЧНО САМИХ.
З цього моменту основний склад ФС – незмінне трійця
В 2000 році вони починають запис другого альбому Б.П.П. (Болєзні Пєвчіх Птіц), що був завершений лише в 2001 на власній студії Fuck!Submarine. Наступний альбом, Космі
