Поиск
Коптильня

Коптильня

Подписчики: 24 подписчиков
ID: 89438683

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club89438683

Описание

Доставка копченостей

The Body Shop Lviv. “Я просто хочу, щоб компанія The Body Shop стала кращою, самою захоплюючою подих компанією, і одною з тих, яка радикально міняє підхід до ведення бізнесу. Це моя точка зору.”
Анита Роддик (Anita Roddick) Борець за права людини. Заcновник компанії The Body Shop.
Як ми ведемо бізнеc, як робимо нашу коcметику, як закупляємо інгредієнти і як ми викориcтовуємо cвоє право голоcу - ми інші. Ми відрізняємоcя завдяки збереженню і дотримання принципів і цілей нашої компанії.
Вже багато років ми переконані,що є тільки один шлях до краcи - це шлях природи. Ми вірили в це багато років і віримо в це і до cьогодні. Тому ми неперевно відемо пошуки природних інгредієнтів по вcьому cвіту і потім cтворюємо з них cамі ефективні коcметичні заcоби, щоб допомогти підкреcлити Вашу природню краcу. Ми cтараємоcя захиcтити нашу прекраcну планету і людей, життя яких залежить від її здоров'я. Ми робимо це не тому, що ідемо в ногу з модними тенденціями. Ми вважаємо, що це єдиний можливий cпоcіб жити і працювати.

The Body Shop Lviv

Обращение к жителям России и Украины.. Обращение к жителям России и Украины. Братья и сестры — прекращайте лить грязь друг на друга всоц. сетях. Обратите внимание! Большая половина сообщений созданы БОТАМИ. Большинство оскорблений с российской стороны идет он ботов с женскими именами. Я не не верю, что в Русской женщине может быть столько злости. Что она бросит семью и будет КРУГЛОСУТОЧНО сидеть в инете и поливать грязью Украину. Сообщения состоят из оскорблений и смайликов. Если это люди, то это очень больные люди. Ругаться с убогими не нужно им нужна помощь и забота. Создаются боты и под видом оскорблений от украинцев. Схема та-же. Не подливайте масло в огонь. Будьте выше оскорблений полученных от ботов. Братья и сестры, нам нечего делить. Нам нужно жить и воспитывать детей. Народам наших стран эта война не нужна. Пострадают оба народа. С востока и юга летит — киевская власть не легитимная, кто нас спросил. Даешь референдум! Со стороны россиян постоянно звучат слова, которые им вложили в голову масмедиа: К власти пришли бандиты, бендеровцы. Восточные области Украины, на последних выборах в ВР, в большинстве своем голосовало за Партию регионов. Эту власть они выбрали сами. Депутаты ВР, избранные вами на последних выборах, до сих пор просиживают штаны в сессионном зале, за исключением нескольких, вовремя, сбежавших. Вопрос знатокам! Напрягите извилины. Почему депутаты, которых вы сами выбирали, вдруг стали не легитимной властью. Кто вложил вам эту чушь в голову? Россияне, вы осведомлены, кто в нашем парламенте бандит и бендеровец? Назовите фамилии, мы то-же хотим знать, пусть им будет стыдно. Откуда в вашей голове эта информация? В ВР остались те-же люди. Депутаты, которых выбрал украинский народ. Украинцы не вводят к вам войска и не предлагают мирно провести референдум об отделении Чечни или Абхазии. Не позволяйте своему президенту так подло поступать. Россия один из гарантов нашей целостности и безопасности в обмен на ликвидацию третьего по мощности ядерного потенциала в мире. На майдан прибывали люди со всех концов Украины. Почитайте списки погибших. Кто и от куда приехал. Я думаю, майдановцы не совсем довольны составом теперешнего украинского правительства. Но, дело сдвинулось с мертвой точки и это уже хорошо. Русские и украинцы враги? Задумайтесь, кто вложил эти абсурдные идеи в ваши головы и зачем? Не горячитесь. Каждый может обмануться. Пора сделать выводы. Отбросьте клише, которыми вас пичкают. Откройте глаза.
Пора остановить нагнетание истерии. Оглянитесь вокруг. Кого из окружающих вам хочется убить? Я думаю, никого. Паны дерутся а у селян чубы трещат. Так было всегда. Вечная память всем погибшим и пропавшим без вести участникам майдана. Лысенко С. И.

Обращение к жителям России и Украины.

Ррррр.

Ми любимо КУРОВИЧІ. Ця група для тих, хто народився, виростав, навчався, відвідував рідних чи друзів в Куровичах, або просто проїзджав по трасі Львів-Тернопіль через наше село
СЕЛО КУРОВИЧІ Село Куровичі знаходиться на заході Золочівського району, у 30-ти км. на схід від Львова. Воно розташоване вздовж шосе Львів-Тернопіль. Через село протікає річка – Тимковецький потік (притока річки Полтви), який є водним сполученням з Балтійським морем. Територія села відноситься до Гологори-Кременецького низько-гірного краю. На території Курович окремі горби доходять до 250-260 м. висоти над рівнем моря. Площа села Куровичі становить 645 га. Станом на 01.01.2010 року в селі проживає 1262 жителя.. Географічні назви (Вістрів, Завалля, Заколоддя, Зарівля) свідчать, про те, що місцевість була заселена східними слов'янами ще в далеку давнину. Із слів старожилів відомо, що село Куровичі 350-400 років тому називалося “Коровичі”. Ця назва виникла від перших поселенців пастухів, які, в багатій на випас худоби долині, збудували собі тваринницькі приміщення, так звані “коров'ярні”. При зростанні населення і утворенні населеного пункту село стало називатися “Коровичі”, а з середини ХІХ ст. воно вже стало називатися “Куровичі”. Можливо село виникло як поселення роду якогось Куровця чи Курослава. Інша легенда розповідає про те, що назва села виникла в часи визвольної війни українського народу з польською шляхтою під керівництвом Богдана Хмельницького. В маєтку графа Потоцького зібралися пани на віче. В цей час почали лити сильні дощі, розлилася річка і шляхта не мала можливості роз'їхатися. За цей час шляхта поїла всіх курей у маєтку графа Потоцького, через що це віче дістало назву “Куряче віче”. Від чого і пішла назва села Куровичі. Перші документальні згадки про село датуються 1443 роком і воно входило до складу Речі Посполитої. Власником села був якийсь пан К.Кльос. З 1772 року Куровичі опинилися в складі Австрії. Володіли селом почергово князі Чарторийські, Любомирські, а з 1820 року – графи Потоцькі. Важким було життя сільських трудівників в роки панування польського панства. Кращі землі належали графу Потоцькому, церкві, сільським багатіям, деяка частина належала сільській громаді і тільки незначна кількість найгірших земель належала селянам. Важке життя селян змушувало їх покидати рідні домівки і їхати на заробітки в інші країни. В ці часи багато жителів село поїхало в Канаду, США, Аргентину. Під час європейської революції 1848 року, яку назвали “весною народів”, кілька десятків жителів села поставили свої підписи про поділ Галичини на польську і українську, що свідчило про зростання національної свідомості селян-українців. На пам'ять про скасування панщини в селі був встановлений хрест Свободи, який зберігся до наших днів. В 1860-х роках у селі Куровичі громадою було збудовано церкву св.Миколая, яка стоїть в центрі села і по сьогоднішній день. На місці старої церкви було поставлено камінний хрест. Зараз цього хреста немає. А на місці старої церкви і цвинтаря за кошти громадськості села збудовано пам’ятник Великому Кобзареві України Тарасу Григоровичу Шевченку. Ще перед Першою світовою війною місцеві поляки збирали кошти на спорудження костьолу та польської школи. У серпні 1939 року відбулося посвячення костьолу св.Антонія, збудованого переважно коштами Альфреда Потоцького. На його відкритті було кілька тисяч осіб. З прадавніх часів церква в селі була консолідуючим і стабілізуючим фактором духовного життя села. В умовах бездержавного існування української нації протягом багатьох століть вона згуртовувала людей до громадського і політичного життя. Одночасно вона була важливим контрольним та виховним фактором в житті села. На сьогоднішній день в селі Куровичі є зареєстровані три релігійні громади. Це громада УАПЦ, римо-католицька громада та греко-католицька громада. Роль освіти в житті селян важко переоцінити. В найдавніші ча

Ми любимо КУРОВИЧІ

The Smurfs. Группа для людей, которых умиляют
голубые гномы с белыми шапками.
Smurfs (первоначально Les Schtroumpfs на французском языке) – выдуманные маленькие существа небесно-голубого цвета живущие в лесах средневековой Европы. О первых смурфах мир узнал благодаря бельгийскому мультипликатору Peyo, который использовал этих персонажей в своих комиксах.
Peyo написал французско-бельгийский комикс про маленьких сказочных персонажей, главными героями которого стали Johan and Pirlouit. Сенсационный...
показать полностью..Группа для людей, которых умиляют
голубые гномы с белыми шапками.
Smurfs (первоначально Les Schtroumpfs на французском языке) – выдуманные маленькие существа небесно-голубого цвета живущие в лесах средневековой Европы. О первых смурфах мир узнал благодаря бельгийскому мультипликатору Peyo, который использовал этих персонажей в своих комиксах.
Peyo написал французско-бельгийский комикс про маленьких сказочных персонажей, главными героями которого стали Johan and Pirlouit. Сенсационный успех первого журнала, сподвиг мультипликатора к дельнейшим разработкам и выдумке новых и новых приключений, однако типичный сюжет в котором двое друзей постоянно сталкиваются с какими-то трудностями и преодолевают их показался зрителю скучным и однообразным…
спомним тех же смурфов (smurfs), пришедших к нам из Европы: и детское изумление маленьких россиян, достававших из шоколадных яиц литые фигурки незнакомых светло-голубых существ, и досаду испытываемую их родителями, вынужденными на ходу сочинять «новую» сказку. Наверняка в это время было придумано немало альтернативных историй, ничуть не уступавших оригиналу, а может даже его превосходящих. История же коммерческой экспансии smurfs-персонажей достаточно тривиальна. Впервые эти маленькие лесные существа «были представлены» широкой аудитории в качестве персонажей французско-бельгийского комикса, авторства бельгийского мультипликатора Пьера Каллифорда (Pierre Culliford), так же известного под псевдонимом «Peyo». Его первые smurfs-комиксы ожидал сенсационный успех, однако, они обладали одним существенным недостатком – простотой сюжетной линии. Осознав свою ошибку, Peyo принялся за работу о новых приключениях маленьких человечков, и, в октябре 1958го года, увидела свет совершенно другая история, получившая название «Спасение Волшебной Флейты». В ней читатели окунулись в волшебный мир магии, где смурфам противостояла целая армия других, не менее сказочных, существ - «пэров», которые отличались наличием длинных белых бород излюбленной «униформой» в виде красного цвета мантий. Как и положено, командовал «пэрами» суперзлодей – чародей Хомнибус.
Спустя семь лет (в 1965 году) смурфы покорили еще один сегмент – телевидение. Их приключениям был посвящен первый полуторачасовой черно-белый мультфильм, составленный из семи короткометражных серий, созданных ранее. Этот мультфильм впоследствии был переведен на немецкий и голландский, а известный немецкий производитель игрушек «Schleich» запустила в продажу первую серию своих поливинилхлоридных смурфов. Несмотря на этот немалый успех на английский мультфильм будет переведен только в 1983м, через несколько лет после того как Мишель Легранд (композитор известный всем своим «саундтреком» к фильму Шербургские зонтики) напишет музыку для серии «Спасение Волшебной Флейты». В Штатах смурфам подарит вторую жизнь контракт со студией «Hanna-Barbera Productions», выкупившей все права на трансляцию мультфильма и заключившей новый контракт с «Schleich».